У Кривому Розі один кінотеатр колись міг замінити великий комплекс розваг. Там зустрічалися з друзями, призначали побачення, слухали музику, ласували смаколиками у буфеті, ділилися новинами та обговорювали фільм ще до того, як гасло світло у залі. У XX столітті це було для дітей і дорослих одним з улюблених варіантів дозвілля, бо кінотеатри Кривого Рогу дарували чимало вражень, які згадували потім не один день. Далі на kryvorizhanka.
Кіно як головна міська розвага
У Кривому Розі похід у кіно був приводом причепуритися та вийти “в люди” не лише заради фільму. У кінотеатрах друзі домовлялися про зустріч, знайомі обговорювали міські новини, підлітки гуртувалися компаніями для розваг “до” і “після” кіносеансу. Для родини це був спільний вечір, для друзів – нагода провести час разом, для закоханих – можливість влаштувати побачення.
Місць для такого відпочинку вистачало: у 1969 році у Кривому Розі налічувалося 14 кінотеатрів, а у 1980-х роках мережа зросла до 19. Найпопулярнішими були:
- імені Леніна на тодішньому проспекті Карла Маркса (сучасний Поштовий);
- “Сучасник” на проспекті Гагаріна (сучасний Університетський);
- “Олімп” на вулиці Мелешкіна (сучасна Володимира Великого).
Кожен заклад мав свій імідж. До кінотеатру імені Леніна йшли на прем’єри та цікаві міські події, “Сучасник” приваблював новими залами, тому став популярним місцем побачень. Працювали кінотеатри й у мікрорайонах, ще фільми показували у Палацах культури підприємств, а влітку – просто неба у парках. Квиток коштував від 10 копійок, тому кіно залишалося доступною розвагою для всіх.
На які фільми збиралися черги?
У 1960-1980-х роках у Кривому Розі на популярний фільм “полювали” задовго до прем’єри. Біля кінотеатрів містяни питали про зайвий квиток, а ще був шанс потрапити на зарезервовані місця. Їх залишали для ветеранів та почесних гостей, а за пів години до сеансу квитки на вільні крісла продавали. Ще можна було придбати квиток без місця у проході.
Криворіжцям тоді демонстрували індійські, франко-італійські та радянські фільми, підлітки особливо любили вестерни DEFA з Гойко Митичем. Серед стрічок, які мали величезну аудиторію у радянському прокаті та збирали чимало глядачів у Кривому Розі, були:
- “Пірати XX століття”;
- “Москва сльозам не вірить”;
- “Ромео та Джульєтта” Франко Дзеффіреллі;
- “Табір вирушає у небо”.
Особливий ажіотаж виникав навколо фільмів із віковими обмеженнями. У криворізьких кінотеатрах на стрічки для глядачів віком від 16 років підлітки намагалися потрапити попри заборони. Прориви на “Ромео та Джульєтту” й “Табір вирушає у небо” перетворювалися для шибайголів на окрему пригоду. Популярні фільми ще кілька днів жваво обговорювали: діти – у школі, дорослі – з родичами та колегами.
Побачення у кіно та підліткові хитрощі
Запрошення у кіно тоді вважалося запрошенням на побачення. Квиток купували на двох й намагалися прилаштуватися на останніх місцях нагорі – якомога далі від людських очей. Недарма ці крісла називали “місцями для поцілунків”.
Кіно приваблювало й підліткові компанії, для яких сеанс перетворювався на пригоду. Можна було купити один квиток на кількох друзів і спробувати прорватися. Або проскочити до залу через бокові двері, коли виходили попередні глядачі. Працівники кінотеатрів суворо обмежували такі спроби, проте це не зупиняло шукачів пригод. Звісно, до подібних фокусів вдавалися, коли йшлося про популярні фільми.
Ще одним форматом стали організовані масові “культпоходи”. Підприємства та школи купували квитки для колективів, здебільшого на фільми патріотичного змісту. Далеко не всі користувалися такою нагодою, проте на багатьох підприємствах та у навчальних закладах намагалися контролювати відвідування обов’язкових на той час заходів.
Чому до кінотеатрів ходили не лише заради фільмів?
Дорослі нерідко обирали похід на кіносеанс ще й заради буфетного частування. У середині XX століття там можна було купити рідкісні для звичайних магазинів товари. Найбільший попит зберігався на шампанське та коньяк, їх розбирали у перші ж хвилини. Але пропонували дефіцит не у кожному закладі.
Такі місця добре знали криворіжці:
- кінотеатр імені Леніна на проспекті Поштовому, де ще з 1936 року працював буфет-ресторан;
- “Сучасник” як один із найкомфортніших кінотеатрів.
В інших кінотеатрах продавали лише тістечка, напої та бутерброди. Проте й таке частування вважалося цінним, оскільки копчена ковбаса, твердий сир, шоколадні цукерки були дефіцитом.
Гральні автомати у фоє
У 1970–1980-х роках криворізькі кінотеатри пропонували ще одну незвичайну на той час розвагу – електронні ігри. Про приставки та смартфони криворіжці тоді навіть уявлення не мали, а портативні електронні вироби “Електроніка М” з іграми “Ну постривай!”, “Таємниці океанів”, “Полювання”, “Автослалом” були у шаленому дефіциті.
У кінотеатрі ж аналогічні розваги пропонували автомати, 1 гра обходилася у 15 копійок. Найпоширенішими були:
- “Морський бій”;
- електронні “стрілялки”;
- автомати з іграшками.
“Морський бій” вимагав влучності й терпіння, “стрілялки” давали можливість перевірити влучність та швидку реакцію, а в автоматах з іграшками чимало задоволення дарував сам процес “полювання” на приз. Такими розвагами захоплювалися не лише діти, а й дорослі. Тому зазвичай глядачі збиралися у фоє задовго до початку сеансу, щоб дочекатися своєї черги на гру.
Інші особливості криворізьких кінотеатрів
Варто згадати, що перший кінотеатр Кривого Рогу з’явився у 1931 році у центрі міста, на тодішньому проспекті Карла Маркса, який після декомунізації став Поштовим. Цей заклад тоді був головним осередком культури, де не лише показували кіно, а й проводили різноманітні концерти та збори.
До Другої світової війни у приміщенні кінотеатру імені Леніна:
- працювали дитячі гуртки, де вивчали кіноапаратуру та вчилися рецензувати фільми;
- проводили фестивалі дитячого кіно, відомо, що жовтневий фестиваль 1936 року відвідали понад 5 000 містян;
- влаштовували концерти й танці у фоє.
У другій половині XX століття у кінотеатрі імені Леніна також почали організовувати різноманітні тематичні виставки, зустрічі з популярними на той час акторами та режисерами. Цей приклад згодом запозичив і кінотеатр “Сучасник”, який протримався на ринку розваг довше за інших. Вже після приватизації закладу у 1990-х роках там проводили дискотеки й концерти зірок, працювали бар і ресторан.
Від аншлагів до зачинених залів
Наприкінці 1980-х років похід у кіно почав втрачати колишню привабливість. Квитки подорожчали, з’явилися відеосалони, де показували заборонені за радянських часів “Рембо” та “Грецьку смоковницю”. Щоб подивитися новий фільм, вже не було потреби стояти довгу чергу або купувати квиток із переплатою.
Потім з’явилися у продажу відеомагнітофони, і величезні зали фактично залишилися порожніми. Оскільки кінотеатри розташовувалися у зручних куточках міста й мали значні площі, їм швидко знайшли нове застосування. Враховуючи популярність місця, першим “здався” кінотеатр імені Леніна у центрі Кривого Рогу – у 1998 році. Останнім фільмом, який там дивилися криворіжці, був популярний “Титанік”. Деякий час там працювали дискоклуб “Центр”, роликодром, більярдна, зал ігрових автоматів, студія брейк-дансу. А на початку 2000-х років приміщення віддали під храм святого Миколая.
Долі інших кінотеатрів
“Сучасник” у 1991 році перейшов у приватну власність, у 2004 році його навіть реконструювали, подбали про великий екран, сучасну акустичну апаратуру та новітню систему показу фільмів.
Але це не врятувало заклад від занепаду. У 2006 році кінотеатр припинив існування, почав руйнуватися, а пожежі 2019 та 2020 років остаточно поставили крапку у проблемному питанні. Споруду знесли, а на тому місці побудували новий гіпермаркет. Приміщення ж інших популярних у Кривому Розі кінотеатрів – “Жовтень”, “Зірка”, імені Шевченка, “Комсомолець”, “Кривбас” і “Перемога” – теж поступово переобладнали під магазини або торгові центри.
Кінотеатр, який пережив зміну епох
Єдиний, хто утримався та вижив у бурхливі роки змін – кінотеатр “Олімп” у Саксаганському районі Кривого Рогу. Він став візитівкою району, бо продовжує влаштовувати кіносеанси.
У 2004 році приміщення реконструювали, заклад став працювати в іншому форматі:
- великий і малий зали;
- цифрове обладнання;
- зручні крісла;
- покази 3D-фільмів.
На голлівудські та українські прем’єри квитки можна купити онлайн. Так, змінився сценарій походу в кіно, але те, заради чого приходили до кінотеатрів криворіжці у різні століття, залишилося: поспілкуватися, обговорити цікавий фільм, призначити побачення. Бо це речі незмінні, невільними охоронцями яких колись були всі кінотеатри Кривого Рогу у XX столітті.
Джерела:
- https://kr.informator.ua/2022/11/06/zaprosyty-u-kino-skilky-koshtuvalo-shodyty-u-kyno-u-kryvomu-rozi-naprykintsi-mynulogo-stolittya/
- https://history.1kr.ua/publication/670
- https://kr.informator.ua/2021/12/17/kakim-byl-kinoteatr-sovremennik-v-krivom-roge-v-kontse-proshlogo-veka/
- https://kr.informator.ua/2023/04/15/kinoteatr-dyskoteka-tserkva-istoriya-budivli-na-prospekti-poshtovyj/
- https://krivbass.city/blogs/view/ih-bylo-19-proshloe-i-nastoyashhee-krivorozhskih-kinoteatrov