Жінки, які проживали на Дніпропетровщині у 19 столітті, змушені були носити скромний та практичний одяг у зв’язку з консервативним суспільством, впливом церкви та роду їх діяльності. Жінки мали дотримуватися певних канонів поведінки та зовнішнього вигляду. Одяг рідко служив способом самовираження для жінок, частіше носив практичний характер, особливо в сільській місцевості. Далі на kryvorizhanka.
Де працювали жінки у 19 столітті на Дніпропетровщині
У 19 столітті в Дніпропетровській області жінки зазвичай працювали в домашніх господарствах, а також у сільському господарстві та промисловості. робота з вовною та інші домашні обов’язки.
Також жінки працювали у текстильній, легкій та харчовій промисловості. Вони виконували різні ручні операції, такі як в’язання, шиття, ткацтво, виробництво мережива тощо. Також жінки працювали у млинах та пекарнях, а також виробництвах кераміки та скла.
Які матеріали використовувалися для виробництва одягу у 19 столітті на Дніпропетровщині
У 19 столітті на Дніпропетровщині для одягу використовували різні матеріали, залежно від соціального стану та можливостей людей. Найпопулярнішими матеріалами були льон, шерсть, бавовна та шовк.
Льон був одним з основних матеріалів для одягу народу, особливо в сільській місцевості. З нього виготовляли сукні, сорочки, спідниці та рушники. Льонові тканини були досить довговічні та зручні у літню спеку.
Вовна була широко використовується для виробництва одягу, особливо в зимовий час. Вона була зручною та теплою, з неї виготовляли куртки, пальто, шапки та шарфи. Вовняні тканини також були довговічними та міцними.
Бавовна стала популярною у другій половині 19 століття, коли з’явилися механізовані способи його виробництва. З неї робили сукні, блузки, рушники та інші предмети одягу. Бавовна була м’якою і комфортною на дотик, тому вона швидко стала популярною серед жінок і дітей.
Шовк був дорожчим матеріалом, тому був доступний лише заможних верств населення. З нього виготовляли сукні, рушники, сукні та інші предмети одягу. Шовк був м’яким і дуже приємним на дотик, тому його широко використовували для елегантного одягу для жінок та дівчат.
Крім цих матеріалів, у 19 столітті використовувалися лляні тканини, хутро, шкіра та інші матеріали для виробництва одягу.
Що носили жінки у Дніпропетровському регіоні
У 19 столітті жінки на Дніпропетровщині одягалися доволі скромно та консервативно. Одяг повинен бути простим і функціональним, придатним для повсякденного життя та роботи в полі
Тому основною частиною жіночого одягу була сукня або фартух, зазвичай пошиті з бавовни або льону. Сукня мала довгі рукави і закривала все тіло, а фартух зазвичай коротший і закривав лише частину ніг. У спекотні літні дні жінки носили легкі бавовняні сукні та лляні фартухи.
Прикраси та аксесуари були досить скромні та приглушені. Жінки носили зазвичай льняні хустки або бавовняні хустки на голові, а також крізь кільця вуха та носили невеликі прикраси з дерева, скла або металу.
Також жінки носили взуття з натуральних матеріалів, таких як льон, коноплі, шкіра чи шерсть. Це були прості сандалі чи босоніжки, зручні для роботи на полі.
У святкові дні жінки могли одягати кольорові сукні та прикрашати гудзиками, мереживом чи вишивкою. Також особливе місце у гардеробі жінок Дніпропетровського регіону у 19 столітті займала вишиванка. Рукодільниці власноруч вишивали лляні сорочки ажурними мережами, класичною низовиною, лічильною гладдю, технікою виколювання та вирізування. Геометричний орнамент був характерний на Дніпропетровщині. Також популярним був рослий орнамент, який включав різноманітні квіти, листя і так далі.
Але загалом одяг жінок на Дніпропетровщині в 19 столітті був простим, функціональним і скромним, відбиваючи життя селян і робітників у ті часи.