Взяти дитину з дитбудинку – непросте та відповідальне рішення у житті кожної пари. Щодо усиновлення дітей існує безліч міфів та стереотипів, які теж можуть стати перепоною для прийомних батьків. Дуже популярним є побоювання, що діти, яких береш на виховання з інтернату, мають “погані” гени від асоціальних, неблагополучних батьків. Проте, це є хибним твердженням – лише 15% темпераменту передаються дитині від біологічних батьків. Інша частина темпераменту та характеру залежить від того, як буде відбуватися виховання, що батьки закладуть у малюка.
Своєю історією удочеріння дитини поділилася криворожанка Алла Крутова і на власному прикладі показала, що прийомна донька може стати рідною при правильному підході до виховання. Далі на kryvorizhanka.
Історія родини Крутових
Першим про те, щоб взяти дитину з дитячого будинку, заговорив чоловік Алли Вадим. На той момент подружжя було разом 8 років і мало своїх дітей. Алла мала дорослого сина від першого шлюбу, а Вадим був вдівцем з двома синами чотирьох та двох років. Алла згадує, що спочатку їй було страшно уявити, як вона впорається з двома маленькими хлопчиками, тому на пропозицію взяти дитину в сім’ю категорично відмовила. Жінка аргументувала це тим, що їхні власні діти тільки виросли, а починати все спочатку – похід по лікарях, безсонні ночі, – буде складно. Але через рік Алла змінила свою думку і твердо запропонувала чоловіку взяти з дитячого будинку дівчинку.
Криворожанка розповіла, що жоден опікун не має доступу до малюків, допоки не буде ухвалене рішення криворізького виконкому. Але Крутови працювали у громадській організації і часто відвідували дітей-сиріт, хворих на туберкульоз. Так вони познайомилися з Машею.
Алла розказала, що у цієї дівчинки досить трагічна історія – вона мала затримку психічного розвитку і проблеми з мовою, тому через ці вади її часто цькували інші діти у санаторії. Машу закривали у туалеті та вимикали світло, а дівчинка дуже боялася темряви, тому кричала так голосно, що пошкодила голосові зв’язки.
Після того, як рішення удочерити Машу було прийнято, почалася довга процедура оформлення всіх документів та перевірки батьків. До Крутових приходили додому представники соціальних служб, майбутні опікуни навчалися на спеціальних курсах та тренінгах. Алла згадує, що їй дуже сподобалися психологи та педагоги, які їх вели. Під час навчання опікун має право вибрати дитину та декілька разів зустрітися з нею, щоб поступово налагоджувати контакт, а на таких зустрічах завжди присутній психолог та вихователь. Маша відразу була дуже відкритою до нових батьків, коли їх не було, дуже просилася до них додому, і це дуже вразило психологів. Врешті-решт, дівчинка стала повноцінним членом родини Крутових.
Звісно, відчуття родини у Маші та її нових батьків виникало поступово і не без проблем, але Алла та Вадим змогли впоратися зі складнощами. Через затримку у розвитку Крутови вирішили віддати Машу до криворізького реабілітаційного центру у мікрорайоні Зарічний, де з малюком добре попрацювали професійні логопеди, хореографи, психологи та педагоги початкової школи.
Що потрібно пам’ятати батькам, які планують взяти дитину з інтернату?
Одним із популярних міфів про усиновлення дитини є те, що вона нібито може врятувати сім’ю, яка розпадається. Звісно це не так, адже майже завжди поява дитини з дитбудинку в родині супроводжується низкою різних складнощів. Щоб взяти дитину під опіку, у родині повинен бути теплий “клімат”, підтримка і міцний взаємозв’язок.
Не варто брати на виховання дитину, керуючись лише почуттям жалощів від історій в інтернеті чи по телебаченню. Малюк з інтернату – велика відповідальність, таке рішення потребує від вас багато енергії, часу і сил. Не всі батьки готові піти на таке і це нормально, тому не поспішайте у такій серйозній справі.
Багато що залежить від готовності ваших близьких прийняти дитину такою, як вона є, з усіма недоліками, своїм унікальним характером, непростим минулим та правом бути собою у колі люблячих людей.