Кажуть, що стати професіоналом у будь-якій справі неможливо, якщо не народитися з талантом до цієї діяльності. Правда це чи міф кожен вирішує сам для себе, але історія криворізької акторки Людмили Юр’євої точно підтверджує, що свою професію треба щиро любити. Криворіжжя стало особливим місцем у житті і творчій діяльності Людмили Юріївни, тут вона здійснила свою юнацьку мрію і стала акторкою театру. Людмила зіграла безліч різнопланових ролей і тричі обиралася депутатом міської ради. Далі на kryvorizhanka.
Юність Людмили Юр’євої, рішення стати акторкою і перші творчі досягнення
Людмила народилася у Дніпрі і у шкільні роки, можливо, замислювалася над кар’єрою акторки, але не сприймала цю ідею серйозно. І даремно, адже це призвело до неправильних рішень у майбутньому. Після школи дівчина вступила до інституту транспорту у Дніпрі, провчилася рік і забрала документи. Все через те, що відчувала себе не на своєму місці. Звісно, батьки майбутньої знаменитості були розгублені і навіть трохи налякані, тому що очікували, що спочатку донька отримає “нормальну” професію, а потім вже буде думати про творчість. Однак, Людмила Юріївна не побоялася ризикнути і не пошкодувала.
У Дніпропетровське театральне училище, у якому у ті роки був масштабний конкурс, дівчина вступила з першої спроби. Пізніше разом із чоловіком, теж актором Анатолієм Дудкою, грала на сценах Балашовського російського драматичного театру і Закарпатського українського музично-драматичного театру, отримуючи безцінний досвід. Згодом після пропозиції режисера Василя Усенка пара вступила в труппу криворізького театру ім. Шевченка.
Журналісти та критики доволі високо оцінювали діяльність молодої артистки. У криворізьких виданнях писали про її органічність на сцені, глибину психологічного розуміння як класичних, так і більш новаторських образів. Криворізький “Червоний гірник” у 1970-х роках відзначав успішну депутатську діяльність артистки.
Саме у криворізькому театрі Людмила Юр’єва подарувала глядачам свої найкращі акторські роботи, такі як Агафья Тихонівна у “Одруження”, Анна Федорівна у “Варварах”, Ліда у “Дикому ангелі”, Джен з “Марія Тюдор” та інші.
Спогади акторки про роботу у театрі
Крім того, що у Кривому Розі на Людмилу Юріївну чекало багато кар’єрних злетів, вона також має тут немало теплих спогадів. Жінці назавжди запам’яталася співпраця та спілкування з заслуженою артисткою України Стефанією Петрівною Анніковою. Людмила Юр’єва, колеги та глядачі вважають її справді величною акторкою, співачкою та просто жінкою, яка мала неймовірний талант і важку долю. Стефанія Петрівна родом зі Львова і колись стала жертвою радянського режиму, була відправлена у виправні табори. Про себе акторка розповідала мало, проте часто гукала колег до себе у гості на обіди. Людмила та Стефанія разом готували вінігрет і у процесі приготування криворізька акторка зрозуміла, яке велике значення мають для прими театру овочі. Стефанія Петрівна пережила голод і усе подальше життя дуже його боялася. Разом із Стефанією Анніковою Людмила Юріївна грала у драмі “Мої надії” М.Шатрова.
Були у кар’єрі Людмили і комічні моменти, про які завжди цікаво згадувати, проте раніше відчувалися вони не так радісно. Артистка розповіла, що якось перед виставою з нею в гримерці знаходилася її трирічна донька Оксана. Людмила вже мала виходити на сцену, але вирішила швидко зайти до вбиральні, де донька закрила її з іншої сторони. Жінка просила доньку відкрити двері, але та не змогла, тому вихід був лише один – попросити когось про допомогу. Людмила Юр’єва відправила Оксану до чоловічої гримерки Володимира Браславського, де дитина попросила відкрити мамі двері з вбиральні. Тоді всі, крім маленької Оксани, були червоні від збентеження, але на сцену Людмила все ж таки встигла вийти.