Великий внесок у культуру Криворіжжя внесли жінки – талановиті художниці, співачки, письменниці, поетеси та краєзнавиці. Також криворізький край славиться своїми майстринями, які багато років тому власноруч створювали різнобарвні рушники, які стали скарбами духовної та матеріальної культури України. Чому цей вишитий елемент побуту був таким важливим для наших предків? Все життя українців у давнину було пов’язане з рушником – на нього приймали дитину, з ним батьки проводжали сина у далеку дорогу дорослого життя, а ще без рушника не обходилось жодне весілля. Далі на kryvorizhanka.
Таїнство рушника: головні секрети криворізьких майстринь
Виготовлення веселкового рушника потребувало від вишивальниць довгих годин наполегливої праці. Рушник вважався святою річчю, до нього ставилися з великою повагою і бралися за роботу над ним тільки у доброму гуморі, адже цей виріб повинен був подарувати молодятам щастя у сімейному житті. Перед тим, як розпочати виготовляти рушник, майстрині Криворіжжя ретельно підбирали якісне полотно та купували дорогі червоні нитки. Цікаво, що червоного кольору на сорочках, вишитих у Кривому Розі, було значно менше, ніж на рушниках. Криворізькі майстрині під час вишивання могли читати молитві, заклинання, співати пісні або повторювати заклинання, – ця енергія передавалася виробу через голку.
Голку не можна було нікому позичати, а якщо у майстрині губився цей важливий інструмент, це вважали поганою прикметою. Криворожанки вірили, що тою голкою, якою вони розпочали вишивати рушник, потрібно й закінчити працю.
Найкращими нитками для рушника вважалися шовкові та вовняні, а от нитки рослинного походження, наприклад, бавовна, не підходила для вишивання. Однак довгий час вишивальниці Криворіжжя використовували у роботі конопляні, лляні та вовняні нитки, а шовк на території міста з’явився тільки на рубежі 19 та 20-го століть.
Рушник вважався глибоко сакральною та інтимною річчю. Майстрині наносили вишиття на виріб не тільки заради краси, але для передачі подружжю щастя, ще більшого кохання та Божого благословення. Якщо вишивальниця допускала помилку при вишиванні окремих елементів, то її вже не можна було виправляти – криворіжці у давнину вірили, що це може мати негативний вплив на енергетику рушника.
Значення вишитого рушника для молодят
У Кривому Розі рушник, на який клали весільний каравай, був не просто святковою прикрасою, але й своєрідним юридичним документом. Під час вінчання молодята клали руки на каравай, під яким вже був рушник, а староста зв’язував над долонями подружжя вузол з рушника, “закріплюючи” їх шлюб перед суспільством та Богом.
Веселкових рушників було близько 40 видів – всі вони використовувалися на різних “етапах” формування нової сім’ї. Для батьківського благословення на ікону криворіжці використовували один рушник, зв’язвували руки молодих іншим рушником, а ще один наречена повинна була занести у хату молодого і т.д.
Цікавим фактом є те, що споконвіку за вишивання бралися лише жінки, адже українці вірили, що саме вона зможе наділити рушник магічними силами та позитивною енергією.
Від весільних рушників віяло ніжністю, світом, добром та коханням. Такий ефект досягався за допомогою правильно підібраних елементів та символів, які прикрашали виріб. Найчастіше криворізькі майстрині вишивали на рушниках віночки з троянд, парних птахів та калину. З великою любов’ю народ Криворіжжя та Дніпропетровщини ставився до ластівок – існувало повір’я, що вони вірні берегині домашнього вогнища. Ця маленька пташка завжди несе добру звістку, тому вони часто були “героїнями” вишитих мотивів на веселковому рушнику.