На початку 2000-х проводили соціологічне дослідження, за результатами якого визначили п’ять видатних жінок України. Були названі Княгиня Ольга, Леся Українка, Юлія Тимошенко, Яна Клочкова та наша землячка Валентина Шевченко. Яка стала однією з найвпливовіших жінок-політиків в Україні. Далі на kryvorizhanka.
Сім’я Валентини Шевченко і народження легенди
Валентина Семенівна Шевченко – жінка яскравої та драматичної долі, жива легенда родом із Кривого Рогу. Їй пощастило побачити весь світ. Зустрічатися з королями та президентами, дружити з видатними людьми мистецтва та науки. Вона відіграла велику роль в історії України та вплинула на долі багатьох людей. Їй довелося пережити великі тріумфи та глибокі потрясіння. Але які б випробування не потрапляли на її шляху, вона завжди жила і вчиняла по совісті – адже у неї криворізький характер.
Валентина Семенівна народилася у 1935 році на Карнаватці у звичайній робочій родині шахтаря. Мама – Надія Петрівна – хоч і не мала освіти, відрізнялася великою мудрістю і особливою вродженою внутрішньою культурою. У їхньому будинку завжди у великій пошані були працьовитість, чесність та чуйність до людей. Час був важкий і дитинство Валентини Семенівни закінчилося рано. Валентина Шевченко рано подорослішала, бо у її 6 років почалася війна. Будучи маленькою дівчинкою, вона випасала кіз неподалік свого будинку і побачила величезні стовпи пилу та почула страшний гул. Маленька Валентина сховалась у полі за кукурудзою та побачила людей у чорному, які пролітали дорогою на мотоциклах – це були німецько-фашистські загарбники.
Одного разу німецький офіцер вирішив, що Валентина має арійську зовнішність і хотів навіть відправити її до Німеччини. У цей час мати благала військового не забирати її дочку. Можливо щасливий випадок уберіг маленьку дівчинку від депортації, адже за кілька днів військову частину разом із цим офіцером перевели з Кривого Рогу.
Батько Валентини працював на шахті до останнього, він із колегами вивозили обладнання. І як тільки вийшов останній ешелон, вони не встигли виїхати та залишилися з керуючими шахтою під землею. Згодом діти носили в ці “лисячі нори” їжу батькам, які залишились у шахті. Отак, маленькій Валентині довелося різко подорослішати.
Як проходили роки навчання Валентини Шевченко
Кривий Ріг звільнили у лютому 1944 року. І незважаючи на те, що війна ще тривала, 1 вересня першокласники пішли до школи. Цього року маленьких учнів було чимало, тому у перший клас дозволили йти як семирічним, так і дітям на рік і два старше. У віці дев’яти років вперше за парту сіла та Валентина Семенівна Соляник (прим. – дівоче прізвище). Можливо через вік, але вже з того часу, перебуваючи ще в першому класі, Валентина завжди була лідером і вела всіх за собою. Закінчивши у 1948 році початкові класи в Карнаватській українській школі №31, Валентина перейшла до школи на Артемі. Там дівчинка теж показувала свій наполегливий характер та лідерські якості.
Початок блискучої кар’єри Валентини Шевченко розпочався зі школи №58, де вона ще в юному віці очолила місцеву учнівську організацію. Її поважали не лише молодші учні, а й випускники.
Відмінницю та активістку, її навперебій запрошували криворізькі ВНЗ. Але Валентина з дитинства мріяла стати вчителькою географії та вирішила, що навчатиметься у найкращій українській установі – Київському університеті. Але конкурс на вступ виявився дуже великим і Валентині забракло всього півбала для очного навчання і вона повернулася до Кривого Рогу, будучи студенткою заочного відділення.
Вже з вересня вона почала працювати, спочатку піонервожатою, а згодом – учителем географії у криворізькій школі №72. Вона брала участь у всіх районних заходах. В цей час Валентина зустрічає свого майбутнього чоловіка – Володимира Шевченко. І у 1956 році вони розписалися у Центральному РАГСі. Урочистостей не було, після реєстрації шлюбу молодята поїхали автобусом на роботу.
Початок кар’єри майбутньої політикині
Раннє заміжжя не завадило Валентині Семенівні зробити успішну кар’єру.
Післявоєнний Кривий Ріг був грандіозним будмайданчиком. Сюди почали приїжджати тисячі школярів. Міським громадським організаціям доводилося вирішувати безліч проблем пов’язаних із навчанням, житлом, дозвіллям для нової криворізької молоді. Час становлення повоєнного міста став часом становлення Валентини Шевченко як громадського лідера. Було важко, але їй завжди щастило з друзями та наставниками. Не без її участі розцвітав та будувався Кривий Ріг. Навіть у Гданцівському парку є дерева, посаджені Валентиною Шевченком понад півстоліття тому.
Блискучий талант організатора та величезна працездатність активної криворіжанки не залишилися непоміченими та її кандидатуру висунули на одну з керівних посад у Металургійному районі (колишній Дзержинський), від якого згодом відділили Інгулецький. А дівчині виповнилося всього лише 25 років.
Її не лякав обсяг роботи, Валентина Семенівна боялася тільки не виправдати надій, підвести. Але побоювання виявилися зайвими, адже будь-яке, навіть найскладніше завдання їй було під силу.
На своїй посаді Валентина Шевченко легко вирішила проблему дошкільних закладів у районі. Вона не тільки змогла збільшити кількість дитячих садків, яких на той момент катастрофічно не вистачало, але й швидко організувала в них роботу.
Після цієї перемоги її викликали до Києва на співбесіду однієї з керівних посад. Так криворіжанка переїхала жити та працювати до столиці.
Як криворізька лідерка Валентина Шевченко підкорила столицю України
На новій посаді Валентина Семенівна влаштовувала зустрічі українських дітей із космонавтами та видатними діячами мистецтва та культури, участь у молодіжних фестивалях, наукових виставках та туристичних походах.
У столиці її кар’єра стрімко зростає. З 1969 року Валентина Шевченко працювала заступником міністра освіти. А 1972 року – очолила президію українського товариства дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами.
В освітній сфері Валентина Семенівна була як риба у воді, та навіть захистила дисертацію. А ось міжнародні відносини були новим щаблем у її кар’єрі. Тому їй довелося знову сідати за книги та займатися самоосвітою, щоб освоїти всі тонкощі нової роботи.
Так, навіть 1986 року, після страшної трагедії, аварії на Чорнобильській атомній електростанції, Валентина Шевченко одна з перших побувала в зоні лиха. Вона вирушила до Чорнобиля одна, за своєю ініціативою, їй було важливо побачити обстановку на власні очі та з’ясувати, яка допомога потрібна людям. Вона організувала автобуси, які вивозили дітей із Чорнобиля. І з ініціативи Валентини Шевченка було організовано евакуацію дітей та вагітних жінок із Києва та прилеглих областей. Таке рішення активістки, без узгодження із вищими, було ризиковано для її політичної кар’єри. Але вона найменше думала про кар’єру. Далі була відставка і зрада її колег, як про це згадує Валентина Шевченко. Але навіть це не підкосило сталеву криворіжанку.
Почала все “з нуля”
У 1997 році Валентина Семенівна прийняла Національний фонд “Україна дітям”. Почала все з нуля, заснувала цілу низку програм, одна з яких “Здорові діти – здорова нація”. Вона організовувала потяги здоров’я, відправляла дітей сиріт на відпочинок. Сприяла тому, що в Україні вдалося реанімувати випуск дитячого харчування. 2001 року під егідою Національного олімпійського комітету та туристичної асоціації України, Валентина Семенівна створила новий всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку фізкультури, спорту та туризму.
Валентина Семенівна Шевченко мала проблеми зі здоров’ям та померла 3 лютого 2020 року. Але в пам’яті всіх вона залишилася великою трудівницею, патріоткою України та яскравим державним діячем, яка всю себе віддавала рідній країні.