Стиляги – це культурний та молодіжний рух, що з’явився в Українській РСР у 1950-х роках. Цей рух був заснований на протистоянні радянського конформізму та культурної однобокості, характерної на той час. Стиляги були відомі своїм незалежним стилем одягу, який дуже відрізнявся від того, що зазвичай носили у той час. Були представники стиляг у другій половині 20 століття й у Кривому Розі. Далі на kryvorizhanka.
Стиляги в УРСР
Стиляги були в радянський період з кінця 1940 року по 1960 роки. Їхньою головною метою було вираження своєї індивідуальності та свободи вибору у культурній сфері. Це було надзвичайно складно в умовах тоталітарного режиму. Дуже часто вони одягали костюми, виконані в американському стилі, з короткими вузькими штанами, куртками та футболками з яскравими принтами. Вони також носили сонцезахисні окуляри, кеди та об’ємні зачіски.
Головним заняттям стиляг у вільний час було прослуховування сучасної та модної музики, вони танцювали та займалися спортом. Вони виходили за рамки радянського режиму, слухали американську музику та танцювали незрозумілі та дикі для “радянської людини” танці. Стиляги створювали свої музичні гурти, цілі танцювальні колективи, організовували вечірки та концерти.
Однак радянська влада не могла допустити такого волевиявлення і невдовзі стиляги стали об’єктом переслідування влади. Їхній стиль і культура вважалися “відхиленням від соціалістичного реалізму”, а також “американською імперіалістичною пропагандою”. Людей, які належали до стиляг протягом 1940-1960-х років, затримували та заарештовували правоохоронні органи та КДБ.
Стиляги у Кривому Розі
Стиляги Кривого Рогу практично не відрізнялися від стиляг з інших міст. Вони танцювали сучасні танці: рок-н-рол, бугі-вугі та інші. Збиралися зазвичай стиляги Кривого Рогу у вузькому колі однодумців у когось на квартирі.
Носили криворізькі стиляги дуже зухвалий одяг для того часу. У багатьох були штани дудочки, стильні піджаки, коки, збите волосся та багато іншого. Криворізькі стиляги мали дуже яскраві образи. У 1950–1960-х роках вони були справжніми ворогами радянського режиму. Стильна молодь виходила за всі “допустимі” рамки. Тому у Кривому Розі були організовані цілі дружини, які займалися пошуком та арештом людей. Затримання стильної молоді, яка відрізнялася від “сірої маси” у другій половині 20 століття, відбувалися постійно і не лише у Кривому Розі. Про це розповідали у проєкті “Криворізькі голови”.
Цей рух другої половини 20 століття торкнувся лише одного покоління. І цьому є пояснення. Зухвалий та екстравагантний образ молодих людей того часу був своєрідним протестом радянської влади. Буквально вони не виходили на мітинги з протестними акціями. Їхній образ говорив про те, що вони не хочуть все життя працювати слюсарем чи токарем, не хочуть носити сірі та безликі речі як усі та інше.
Молодь середини 1950 років жила у форматі “споживчого суспільства”, а рядові стиляги забезпечували масовку цього свята життя. Це стало наслідком створення альтернативної соціальної ієрархії, яка за фактом протиставляла себе “офіційній” радянській виробничій ієрархії. Саме тому радянський уряд намагався з ними боротися.
Стиляги проіснували не довго. Вже до середини 1960 вони повністю зникли. Їх не можна було зустріти ні в Кривому Розі, ні в якомусь іншому місті УРСР.
Причина зникнення стиляг криється у тому, що тоді економіка СРСР почала поступово пропонувати більш комфортні умови життя. Отже, у стиляг просто зникли мотиви для протестів. Але також є й інша версія зникнення – стиляги нав’язали суспільству свою моду та спосіб життя. По суті, кожен став стилягою.