Тема жіночої краси криворожанок довгий час залишалася нерозкритою, хоча вона має свою історію, загадки та цікаві факти. У кожному регіоні України у жінок були свої секрети краси, які передавалися із покоління в покоління і часто були овіяні міфами. Способи догляду за собою у криворожанок не дуже відрізнялися від панянок, які мешкали на всій території Придніпров’я, але стиль одягу та прикрас мав свої особливості. Далі на kryvorizhanka.
Які жінки вважлися вродливими на Криворіжжі?
Перечитуючи твори українських поетів та письменників, часто можна натрапити на опис вродливої української дівчини, яка обов’язково мала бути “кароока”, “чорноброва” і з рум’янцем на щоках. Це був еталонний опис “ідеальної” українки, тому мешканки Кривого Рогу та області у давнину не оминали способу якось підкреслити переваги своєї зовнішності.
Криворожанки особливу увагу приділяли вінку із яскравих квітів – кожна рослина мала сакральне значення. Найчастіше у криворізьких віночках можна було побачити волошки, як символ свободи та вірності, ромашки підкреслювали ніжність дівчини, а ще знаком жіночої краси був хміль. Вінок покликаний був підкреслювати густі і довгі коси, які в ті часи так любили носити українки. Також квіткова прикраса на Криворіжжі поділялися на понад 77 видів!
У криворожанок був ще один секрет краси, пов’язаний зі світом фауни – перед виходом з дому вони клали за пазуху гілочку м’яти, яка працювала як парфуми. А якщо взимку змастити обличчя олією з паприкою, щічки на морозі ставали рум’янами.
До 20-го століття в Україні цінувалися жінки із пишною фігурою, але не надто повні, адже так їй було б складно виконувати хатні справи. В першу чергу, така тенденція була актуальною для мешканок криворізьких селищ. Невелика повнота була ознакою здоров’я, плодючості, сили та енергії. Іноді більш стрункі дівчата додавали під сорочку шматок тканини, щоб груди здавалися більшими і цей метод швидко набрав популярності.
Криворожанки у давнину теж знали, що таке стильний одяг, адже краса їх вишитого власноруч одягу справді вражала. Дослідженням елементів жіночого гардеробу у Кривому Розі 19-го століття займався місцевий краєзнавець Наумко В.І. У кожної криворожанки обов’язково була повсякденна і робоча вишиванка, а також сорочка для свят. Зверху на сорочку жінки одягали керсетку, що представляв собою безрукавку з фабричної тканини. Взуттям для криворізьких жінок слугували чоботи, які називали “чорнобривцями” – вони були виготовлені із зеленої або чорної шкіри.
Магія волосся та особливості макіяжу
До декоративної косметики в України довгий час ставилися негативно, адже її вважали марнотратством та зайвою розкішшю. Більше того, нанесення макіяжу часто сприймалося дуже негативно, тому що він переважно був атрибутом жінок легкої поведінки або людей, які виступають на сцені. Навіть звичайне мило для рук у багатьох селян викликало презирство, тому цим звичним елементом побуту користувалися тільки заможні люди.
Як вже зазначалося, символом дівочої краси було довге та міцне волосся. Свої довгі коси криворізькі дівчата прикрашали стрічками та вплетеними у них квітками, а розпускати волосся дозволялося лише у виняткових випадках. На Криворіжжі існувало повір’я, що якщо у будинку трапилася пожежа, жінці необхідно було розплести косу та оббігти хату – символічне коло мало зупинити вогонь. Розпускати волосся і не розчісувати могли і на знак скорботи. Цікаво, що волосся було також маркером цноти – заміжні криворожанки завжди ходили із головним убором, який на цій території називався “капором”.