Для деяких жінок материнство і виховання дітей – головна життєва місія, яку вони обрали для себе самостійно. Проте своє життєве призначення не всі знаходять і розуміють відразу, часом це трапляється несподівано і дарує багато щастя. Так сталося у родині криворожанки Ольги Чепуштанової, яка ніколи не мріяла мати багато дітей, але трапилося все навпаки. Ольга Іванівна та її чоловік Віктор впевнені, що головне – кохання та вміння “виховувати” почуття і дітей. Тоді і батьківство буде лише в радість. Далі на kryvorizhanka.
Історія кохання подружжя та одна трагедія на двох
Ольга Іванівна Чепуштанова розповіла, що у юності була доволі сором’язливою, тихою дівчиною, яка до 17 років грала у ляльки. Одного разу подруги вмовили Ольгу піти на танці, де вона зустріла свого майбутнього чоловіка. Віктор сподобався криворожанці відразу, але це почуття було не взаємним. Чоловік їй заявив прямо і без натяків, що худих і рудих не любить, а Ольга саме такою і була.
Хоча спочатку кохання не запалало у серцях криворіжців, пізніше вони зустрілися знову на весіллі у родичів. Вони відразу впізнали один одного і на той раз справді закохалися. Потім Віктора призвали на строкову військову службу на Урал і його кохана не лише часто писала йому теплі листи, але й сама вирішила приїхати. Їх зустріч була такою палкою, що до Кривого Рогу молода Ольга приїхала вагітною їх першою донькою Оленкою.
Вперше подружжя Чепуштанових стало батьками у 20 років і, звісно, їм складно було відчути усю відповідальність батьківства. Хоча народження Оленки для новоствореної родини було приємною подією. Ольга Іванівна згадала, що тоді їм дуже допомогав у вихованні та фінансово її батько.
Другу доньку Віку криворожанка народила через 12 років, коли вже набралася достатньо досвіду і з головою поринула у щастя материнства. Проте, її родині довелося пережити жахливу трагедію – смерть старшої доньки Олени. Вона вже тоді мала власну доньку і онучка Ольги якось подзвонила і повідомила, що її мамі зле, – відкрилася кровотеча. Криворожанка разом із Оленкою відразу звернулася до лікарні, де кровотечу вдалося зупинити, але лікарі діагностували страшний діагноз – пухлина у кишківнику. Ольга Іванівна з болем згадує, як благала лікарів врятувати дитину, обіцяла продати свої три будинки та автомобіль, аби тільки зібрати кошти на лікування. Проте, вже було надто пізно і дуже скоро Оленки не стало.
Йшли роки і горе родини Чепуштанових вже не боліло так гостро, але, звісно, нікуди не ділося. Коли Віка одружилася і переїхала від батьків, у Ольги та Віктора почалася друга молодість. Вони багато проводили часу разом, ходили у заклади, їздили у поїздки. Можливо, таке “вільне” життя подружжя продовжувалось би і далі, поки соцпрацівник не вмовив Ольгу взяти з дитячого будинку дівчинку.
Завжди перемагає любов
Спочатку Віктор був проти того, щоб взяти дитину з дитбудинку, проте криворожанці, яка вірить у Бога та прагне творити добрі справи, вдалося його вмовити. Так у родині Чепуштанових з’явилася Каріна.
9 місяців подружжя ходило до криворізького дитбудинку “Сонячний” і спілкувалися з Кариною, яку хотіли удочерити у Канаді. Побувавши за океаном, дівчинка вирішила, що Кривий Ріг – місто, де на неї чекають батьки, як би добре не було в Канаді. У дитячому будинку жила також сестра Карини Надія. Розділяти їх батьки не захотіли, тому у двох дівчат з’явилася любляча родина.
Після цього Ольга вмовила чоловіка всиновити хлопчика Миколу, який мав чарівні блакитні очі і був дуже схожим на криворожанку у дитинстві. Потім у родині з’явилася Олена – чистокровна циганка, а потім Чепуштанови остаточно стали багатодітною родиною і взяли на виховання Віталіка, Аню, Микиту, Ігоря і Таню.
Коли Ольга Іванівна наважилася вперше взяти дитину на виховання, їй було 55 років і вона не мала жодних педагогічних навичок, крім любові. Звісно, були конфлікти, непорозуміння і складнощі у вихованні дітей, які багато років поспіль були позбавлені сім’ї, але криворожанка та її чоловік впевнені, що зрештою любов перемагає все.