Кожна роль для будь-якого актора є іспитом на вміння викликати у глядача щирі емоції, почуття, на здібність самому зануритися у свого персонажа і зрозуміти його, і на визначення професійності. Криворізька артистка Галина Леонідівна Харченко таких іспитів склала близько сотні і в кожну свою роль вкладала душу, емоції, велику кількість фізичних сил. Талановита, прекрасна зовнішністю і серцем, щира та усміхнена – такою запам’ятали Галину Харченко криворіжці, коли вперше побачили її на сцені театру у 1966. Хоча видатна артистка родом із Херсону, Кривий Ріг займав окреме місце у її житті і творчості, а криворізький глядач обожнював гру талановитої білявки. Далі на kryvorizhanka.
Юні роки артистки та робота у криворізькому театрі
Галина Харченко народилася на Херсонщині 6 лютого 1935 року. Звісно, дитинство майбутньої акторки, яке випало на воєнні роки, було складним, проте дівчинка навчалася у школі, відвідувала балетну студію, музичне училище і не забувала мріяти. А мріяла юна Галина про акторську кар’єру.
Ще в школі Харченко називали “артисткою”. Вона дуже засмучувалася через те, що у неї погано йшли справи з точними науками, проте одна вчителька відразу побачила у Галині талант і переконала її, що артистам тригонометрія не потрібна. Це передбачення згодом стало реальністю.
У 1953 році 18-річна Галина вступила до Херсонського музичного драматичного театру у якості артистки балету. Виглядала дівчина тоді просто чарівно: мініатюрна фігура, тонка талія, розкішні біляві локони і купа незгасаючої енергії. Це не могло не зачепити уваги режисерів, а також балетмейстера та соліста балету Давіда Харченко. Вони танцювали в парі і їх професійний тандем переріс у дещо більше. Так, Галина і Давід одружилися і у 1961 році у них народилася донька Жанна.
Акторська родина об’їздила усю Україну, працюючи у різних театрах. Після Херсонського музичного театру був Тернопільській, Івановський театр музичної комедії, Волгоградський театр оперетти, Миколаївський і Бобруйський театри. А на криворізькій сцені акторське подружжя з’явилося восени 1966.
У цей період Криворізький театр ім. Шевченко був реорганізований у музично-драматичний. У творчому житті театрального коллектива почався новий етап і потрібні були актори музичного жанру, тому Галина Леонідівна та її чоловік активно влилися у музичний репертуар театру.
Особливості творчості Галини Харченко і хобі акторки
Галина Леонідівна присвятила роботі у Криворізькому театрі близько тридцяти років і за цей час встигла зіграти безліч різнопланових ролей. У кого вона тільки не перевтілювалася на сцені – у графиню та леді, у циркового артиста, покоївку, принцесу, темношкіру няню і т.д. Їй добре вдавалися будь-які ролі: як драматичні, так і комедійні. Колеги Галини Леонідівни розповідали, що артистка, як особистість, унікальна тим, що завжди всюди встигала, не боялася складних ролей, тому що обожнювала свою справу. Втома рідко заволодівала артисткою, тому у пам’яті багатьох вона постає веселою, трохи задерикуватою, сяючою і прекрасною. Навіть з віком Галина Харченко не втратила своєї жіночої чарівності і професіоналізму, і продовжувала чудово передавати яскраві характери своїх героїнь.
Робочий графік Галини Леонідівни та її чоловіка був дійсно напруженим: вистави у Кривому Розі шість днів на тиждень проходили з 19.00 до 22.00, а на додаток до цього денні постановки для дітей, репетиції, творчі вечори. У подружжя був лише один вихідний у понеділок і, незважаючи на таку завантаженість, Давід Харченко у будь-яку пору року організовував для колег виїзди на природу. Подружжя разом з іншими акторами, хористами, режисерами, художниками виїжджало до Карачунівського лісу і там разом проводили час, спілкуючись та пригощаючись фірмовим болгарським супом “Принцеса” від Давіда Антоновича, який він готував над багаттям.
Крім сцени, криворожанка обожнює готувати, записувати рецепти і вигадувати анекдоти, які потім розказує у колі друзів.