Усі ми час від часу стикаємося з навантаженням психологічного характеру у багатьох сферах життя. Переживаємо своєрідний стрес при тривалій рутинній роботі, під час вирішення різного роду проблем, а також при виникненні раптових та неочікуваних труднощів. Іноді завдання на роботі здаються деяким людям досить важкими для подолання, іноді працівники перебільшують значення того чи іншого доручення. Але ми навіть не уявляємо усі труднощі, що доводилося долати звичайним працівникам новостворених гігантських підприємств. Прикладом може слугувати Південний ГЗК у Кривому Розі. Особливо захопливими є історії жінок, що зіткнулися не тільки з чоловічими професіями, але й відчули на собі запуск величезного підприємства. Такою постала і Світлана Селіверстова. Далі на kryvorizhanka.
Початок довгої історії очима звичайного машиніста конвеєра
Познайомитися з виробничим процесом Світлані Григорівні Селіверстовій вдалося у 1956 році. Тоді вона тільки закінчила школу і одразу відправилася працювати машиністом конвеєра на рудозбагачувальну фабрику. На той час на підприємстві не було належним чином підготовлених спеціалістів, які б змогли навчити хоча б елементарним діям, не говорячи про контроль психологічного стану працівників. Катастрофічно не вистачало часу, оберти виробництва повинні були збільшуватися з кожним днем. І замислюватися над своїми особистими проблемами просто не було можливості. Важко уявити молоду дівчину спроможну прокласти перші стежки для розвитку сучасного промислово гіганта. Мабуть, тільки сила волі та непохитна витримка допомогла їй продовжити роботу.
Слід зазначити, що подібні ситуації у той час виникали не тільки на території Кривого Рогу, але й по всій країні, коли почали створюватися та розбудовуватися схожі комбінати, заводи та фабрики. Молоді хлопці та дівчата навіть не мали уявлення про особливості та специфічні фактори гірничо-збагачувальної справи, а на підприємствах тим часом ще більше зростав попит на робітників. За словами самої Світлани, коли вона прийшла на фабрику там вже були введені в роботу чотири секції і виникала величезна кількість питань, відповіді на які не завжди вдавалося знайти. Вона разом з іншими першопрохідцями розробляла найбільш вдалі схеми збагачення, здійснювала вибір необхідного обладнання та виконувала значну кількість дій вперше у житті.
Усе починається з дитинства
Не дарма психологи наголошують на тому, що події та ситуації, які відбулися у нашому дитинстві безпосередньо керують нашим життям у дорослому віці. Дитинство Світлани Григорівни скалічила війна та її результати. Зовсім невеселими були й подальші роки, що принесли голод та невизначеність. Можливо саме такі події зміцнили характер Світлани та запалили у її серці життєдайну енергію. Їй довелося подолати багато труднощів під час роботи на Південному ГЗК, але сама Світлана зазначає, що не може бути нічого страшнішого крім війни. За її словами виробничі проблеми ніколи не були такими складними, як ті, що вона пережила до цього.
На підприємстві виникало багато завдань, доводилося працювати фізично, тому що у роботі обладнання траплялися постійні збої. Кращої якості вимагав і спецодяг, Світлана згадує, що тоді їм надавали однакові для жінок та чоловіків комбінезони, а гумові чоботи взагалі не витримували темпів промисловості та розклеювалися. Звичайно з роками удосконалилися і методи роботи, і прилади, і спецодяг, але характер та витримка залишилися з жінкою назавжди.