Стежинами творчості відомої криворізької письменниці Галини Стеценко

Літературний фонд Кривого Рогу різноманітний і багатий на талановитих майстрів пера. Багато письменників і поетів Криворіжжя творили у непростих життєвих обставинах, проживаючи та пропускаючи крізь себе війну, голод, втрату близьких, поневіряння і бідність. Доля криворізької письменниці Галини Андріївни Стеценко теж була нелегкою, однак пам’ять про талановиту жінку залишається у віках завдяки її творам. Сучасники називали поезію Галини Андріївни цілющим джерелом, яке знімає з душі темний накип зі зла, розчарування і зневіри. Твори письменниці завжди змушували читачів на хвилину зупинитися і помітити, наскільки добрим та світлим може бути світ. Далі на kryvorizhanka.

Дитинство, юність та перші творчі спроби письменниці

Галина Андріївна Стеценко народилася 20 грудня 1920 року у містечку П’ятихатки, що неподалік від Кривого Рогу. Однак, дитинство дівчинки минуло на Сумщині. Вихованням маленької Галі займалися бабуся та дідусь, адже її мати рано пішла з життя через хворобу. 

Галина Стеценко у дитинстві була непосидючою та веселою, але водночас часто виглядала задумливою. Вона любила проводити час зі своїм дідусем або із братом Федором, іноді гуляла на самоті. Найбільше дівчинці подобалися краєвиди природи того чарівного краю, де вона зростала. Навіть п’ять кілометрів, які вона щодня долала на шляху до школи, не були для нею складними тому, що в цей час вона милувалась природою: квітами, різнобарвними метеликами, полями та деревами. Свої перші вірші, які Галина написала у 10 років, вона присвятила красі природи. 

Галина була відмінницею у школі, у дівчини була чудова пам’ять. Зі спогадів близьких родичів письменниці, у дитинстві вона часто проводила час у сімейному колі. Родина Стеценків збиралася разом вечорами, слухала музику, читала вголос літературу, серед якого були і вірші із “Кобзаря”. Все це виховало у дівчинці любов до мистецтва і творчості.

У тринадцять років Галина захворіла на тяжку хворобу і довгий час була прикута до ліжка, але любити життя вона не переставала ні на мить. Вона продовжувала відточувати свої навчики складання віршів, займалася лікувальної фізкультурою і згодом не тільки знову змогла ходити, але й не користуватись милицями. Це одужання було справжнім дивом. 

Доля підготувала ще один підступний удар – розпочалася Друга світова війна. Галина Стеценко , незважаючи на інвалідність, домоглася дозволу піти на фронт, адже хотіла допомогти країні. Вона працювала хірургічною сестрою в одному із госпіталів. 

Життя на Криворіжжі і творча діяльність   

У Кривому Розі Галина Андріївна провела більшу частину свого життя, тут було опубліковано багато її робіт. У місті поетеса жила з 1967 року, працювала у інституті гігієни і профзахворювань, виступала із лекціями перед студентами і школярами. Не забувала жінка і про своє призначення – писати. 

За підтримки друзів Галині Андріївні вдалося видати у Кривому Розі такі збірки: “Неспокій”(1993), “Пізня осінь” (1996), “Зачарована душа”, “Століттю, що йде” (1999), “На роздоріжжі”(2001). 

Галина Андріївна Стеценко на своєму життєвому шляху бачила дуже багато – пекло війни, втрату, хворобу, не раз дивилася в очі смерті та проявляла справжній героїзм. Однак душа поетеси залишилася доброю і чистою, до останніх днів у ній жила віра у краще. Все це вона намагалася розказати у своїх віршах, аби той, хто зневірився, знайшов у собі сили жити далі. 

Галина Стеценко писала майже все своє життя, виступала в художній самодіяльності, а її твори публікувалися у криворізьких журналах “Саксагань”, “Кур’єр Кривбасу” і “Червоний гірник”.

Талановита письменниця пішла із життя у Кривому Розі 8 жовтня 2010 року.